Моя онученька - Не Кує Зозуля Над Ірпінню В Лісі

Не кує зозуля над Ірпінню в лісі,
де в кущах ожини сонна тишина.
Кізоньку біленьку згадує Орися,
кізоньку, що з нею гралася вона.

Одгуляє осінь… Білими снігами
все зима укриє. Але прийдуть дні,
і весна настане з сонцем і квітками,
задзвенять пташині співи в вишині.

Там іще ми   будем, де тополі й клени,
й над ставком дрімає верб плакучих ряд…
Буде годувати листячком зеленим
кізоньку Орися з милих рученят.