Моя онученька - Орися Лялю Роздяга

Орися лялю роздяга
і укладає спати.
А сонця золота юга
не покида кімнати.

Проміння грає на столі,
у дзеркалі, на квітах,
тремтить у пташки на крилі,
в садах, росою вмитих.

День в’яже сонячні снопи
і кличе в даль, за річку…
Маленькі губки кажуть: „Спи!”
й цілують лялю в щічку.