Сонце гріє, наче літом, милу землю знов і знов. Так, як сповнене привіту серце дідове—любов. З сонцем разом я сміюся, з сонцем в рідному краю, і дивлюсь—не надивлюся на Орисеньку мою. Над садами сині висі, сині висі, як моря… А в волоссячку Орисі бант червоний, як зоря.