Моя онученька - Чия Малесенька Рука

Чия малесенька рука
тримає двері так завзято?
Сміється й діда не пуска
моя Орися до кімнати.

„Пусти мене, моя ти зірко,
пусти, краса моїх очей!”
Біля зачинених дверей
я удаю, що плачу гірко.

Одкрила внученька… Ура!
І од „плачу”  немає сліду.
Орися хусточкою діду
уявні сльози витира.