Пам’ятаю, вишні доспівали, наливались сонцем у саду. На прощання ти мені сказала: «Де б не був, а я тебе знайду…» І у тьмі од муки, од утоми, де розстріли і любов до дна, часто бачив профіль твій знайомий я на фоні жовтого вікна. Тільки сниться огненне минуле… І не знаю, чому я живий… Чому злився з орудійним гулом голос свіжий і наївний твій?! І сьогодні вишні доспівають у саду од сонця і тепла. Як і завжди, я тебе шукаю, та мене ти й досі не знайшла.