Рвав восени я шипшину, карії очі любив. Вечір упав на коліна, руки простяг золоті… Шахти, цегельні, заводи, хлопці на зміну — вночі… Місяць у полі бродить, в трави лице вмочив. Пальці тоненькі, ніжні і романтичні дощі… Хто це зрадливий ніж мені в руки тоді вложив? Ну, і пішов я ланами; там ешелони, сніги… Блиски гарматні над нами, в горло — зорі-штики… Ну, і пішов я ланами, вітер мотав шлики… Там телефонні гами, там ешелони, сніги… Там я забув про шипшину, очі твої розлюбив. Вечір упав на коліна, руки простяг золоті…