Я губ твоїх дихання п’ю

Я  губ  твоїх  дихання  п’ю,
як  промінь  сонця  —  роси  ранні,
і  у  очей  твоїх  сіянні
я  бачу  душу  всю  твою.

В  огні  зірок  —  небес  намиста  —
її  я  стрів  у  давні  дні.
Вона  така  блакитна  й  чиста
і  так  близька,  близька  мені!

Як  сяйва,  повна  ти  кохання...
Мов  сад  у  росах,  солов’ї...
Я  всі  твої  переживання
помножу  в  серці  на  мої.

У  сонці  знов  заграють  віти,
як  співи  в  серці  —  щастя  днем...
І  будем  вічно  ми  горіти
любові  золотим  огнем.

5.11.1963