Їх було двоє — прибиральниця і двірник. Вони сиділи на Володимирській гірці — там, де видно увесь Труханів острів, Дарницю і навіть поближні трамваї, і жваво обговорювали замацану статтю “Як ми готуємо пленум райкому”. Між ними спалахнула жвава дискусія, в якому районі міста пленуми провадяться найкраще. Двірник був настирливий, але прибиральниця не здавалась : по пам’яті вона цитувала Брежнєва. Докази її, майже незаперечливі, таки справляли враження, бо двірник, скільки не опирався, мусив був здатися. З кишені він дістав загорнений у газету сніданок — цибулю, хліб, кусень сала й пляшку води, щедро розполовинив, віддавши їй більшу частину хліба, цибулі і навіть сала. Поївши і попивши, прибиральниця дістала з-за пазухи зашмарованого вузлика, висипала в жменю дріб’язок, піднесла до очей і стала підраховувати навпомац. Напевно, вона збиралася розрахуватися за сніданок, але двірник зробив королівський жест: мовляв, не треба платні, сьогодні він частує.