Поэты
Категории
Случайный стих
Подписаться
Telegram
Имя
Текст
Поэты
»
Стус Василь Семенович
Стус Василь Семенович
Страница в википедии
І
І поблизу – радянський сад
Ї
Їх було двоє – прибиральниця і двірник
А
Автопортрет зі свічкою
Б
Безсонної ночі
Будні тут тобі про свято
Біля метро “Хрещатик”
Б’ється серце, як пташа німе
В
В мені уже народжується бог
В період розгорнутого будівництва
Вбери-но білу сукню
Вдасться чи ні
Верни до мене, пам’яте моя
Верстаю шлях
Вертання
Весняний вечір
Весь обшир мій – чотири на чотири
Вечірній сон
Вже цілий тиждень обживаю хату
Виховання
Вмирає пізно чоловік
Вміння бути циніком
Вночі його кусали блохи
Вони сидять за столом
Втечу од світу й дамся самоті
Вхопився обома руками
Віддай мені своєї смерти частку
Відлюбилося
Вік би не бачити й не чуть
Г
Горить сосна
Господи, гніву пречистого
Громадяни, дотримуйтесь тиші
Д
Даруйте радощі мої
Де свінула Софія світанкова
День величався і пишався
Довкола мене цвинтар душ
Досить крові
Дума Сковороди
Дівчина довгошия, мов сарна
Е
Еволюція поета
З
З білої потойбічності
З дитячих спогадів
За літописом Самовидця
За мною Київ тягнеться у снах
За шибами туркочуть голуби
Зазираю в завтра
Звіром вити, горілку пити
Змагай, знеможений життям
К
Коли на землю спадає тиша
Колимські закували зозулі
Костомаров у Саратові
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе
Л
Людина флюгер
Людям, рокованим на смерть
М
Марко Безсмертний
Мені здається, що живу не я
Мені зоря сіяла нині вранці
Мертвий сон галактик як не здушить нас
Ми сиділи за пляшкою шампанського
Мов жертва щирості – життя
Мов лебединя, розкрилила
Молочною рікою довго плив
Море – чорна грудка печалі
Моє перелицьоване пальто
Мумія
Між світом і душею виріс мур
Н
На Колимі запахло чебрецем
На Лисій горі догоряє багаття нічне
На колимськім морозі калина
На однакові квадрати поділили білий світ
На схід, на схід
Навкруг обрізано жалі
Над осіннім озером
Надворі дощ
Наді мною синє віко неба
Напевне, так і треба
Напередодні свята
Наснилося, з розлуки наверзлося
Націлений у небо обеліск
Не можу я без посмішки Івана
Не одлюби свою тривогу ранню
Невже ти народився, чоловіче
Ніч блукає, наче кінь стриножений
О
О Боже мій, така мені печаль
О земле втрачена, явися
О не дивуй, о не дивуй мені
О, скільки слів, неначе поторочі
Один лиш час і має совість
Осики лист каро-зелений
Останній лист Довженка
Ось вам сонце, сказав чоловік
Отак живу: як мавпа серед мавп
П
Пам’яті А.Г.
Пам’яті М.К. Зерова
Пахтять кульбаби золоті меди
Перевиховання
Попереду, нарешті, порожнеча
Порідшала земна тужава твердь
Посадити деревце
Посоловів од співу сад
Присмеркові сутінки опали
Пірнаю в ночі, наче в сни
П’ючи біду, неначе оковиту
Р
Раз на тиждень
Редьярд Кіплінґ – Синові (в перекладі Василя Стуса)
Рятуючись од сумнівів
С
Світанок у лісі
Сидимо біля погаслого вогнища
Синові (з Кіплінга)
Скучив за степом, скучив за лугом
Сповнений почуття вдячності
Спочатку вони вбивали людину
Сто дзеркал спрямовано на мене
Сто років як сконала Січ
Сховатися од долі
Сьогодні свято
Т
Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік
Так тонко-тонко сни мене вели
Так явно світ тобі належать став
Танцює зек у батькових чоботях
Тато молиться богу
Твоє життя минуло й знебуло
Терпи, терпи – терпець тебе шліфує
То все не так
То як тобі пенати
Трени М. Г. Чернишевського
Три скелети сидять за кавою
Тюремних вечорів смертельні алкоголі
У
У Прохорівці
У порожній кімнаті
У тридцять літ ти тільки народився
У цьому полі, синьому, як льон
Уже Софія відструменіла
Утрачено останні сподівання
Ц
Цей біль
Цей корабель виготовили з людських тіл
Цей спертий запах смерти, наче спирт
Церква святої Ірини
Ця п’єса почалася вже давно
Ч
Чого ти ждеш
Чоловік підійшов до меморіуму
Ш
Шевченко (Дорога до Орська)
Щ
Ще вруняться горді Славутові кручі
Ще й до жнив не дожив
Я
Я блукав містом своєї юності
Я знав майже напевно
Я йшов за труною товариша й думав
Я сидів на весіллі
Як добре те, що смерті не боюсь я
Як страшно відкриватися добру