Ця п’єса почалася вже давно, І лиш тепер збагнув я: то вистава, де кожен, власну сутність загубивши, і дивиться, і грає. Не живе. Отож мені найщасливіша роль дісталася в цій незнайомій п’єсі, в якій я слова жодного не вчив (сувора таємниця). Автор теж лишається інкогніто. Актори чи є чи ні — не знаю. Монолог? Але без слів? Бо промовляють жести непевні. Що то — сон ачи ява? Чи химородні вигадки каббали? Чи маячня і тільки? Стежу оком за тим, що наш глухонімий суфлер показує на мигах. Не збагну я: захочу стати — він накаже: йди, а йти почну — примушує стояти, у обрій декорований вдивляюсь — велить склепити очі. Мружусь — він: у світле майбуття своє вглядайся. Сідаю — каже, встань. Отетерілий, вирішую: найщасливіша роль дісталась іншому комусь. Ти граєш несповна розуму. Й одразу входжу в роль, загравши навпаки. Мені б сміятись — я плачу. Груди розпирає гнів (маленьке перебільшення: сновиди навіки врівноважені в чуттях) — а я радію. Рушив катафалк — а я втішаюсь. Вилізши на повіз, шаленствую: хай славиться життя. Захоплений суфлер не сходить з дива і тільки підбадьорює: віват. Поскрипують стільці в порожній залі, єдині глядачі цієї сцени, і мудро так вглядаються крізь мене у порожнечу, видну тільки їм. Так голова болить. І так нестерпно прожекторна освітлює пітьму, неначе тьмавий зал перетворився на сніп вогню пекельного. Суфлер наказує нарешті зупинитись. І я вганяюся з розгону в зал. І все. Скінчилося. Вистава щезла. Завіса впала. Я вже не актор — глядач. А скільки покотом у залі лежить живих мерців, старих акторів, обпалених огнем шалених рамп. І всі вони до мене простягають осклілі руки: — О, щасливий Йорику, твій номер тут сто тридцять п’ять. По ньому шукай подушку, ковдру і матрац, І можеш спочивати, скільки хочеш. Тут час стоіть. Тут роки не минають. Бо тут життя — з обірваним кінцем, як у виставі. Тільки є початок. Кінця ж нема. — Як ця вистава зветься? — Щасливий Йорик. — Тобто, я герой, як кажуть заголовний? — Був героєм, тепер — скінчилося. Ми теж колись були. — А що за п’єса? — Варіант удатний давно вже призабутого Шекспіра, її створив славетний драматург. — А як його на прізвище? — Нема в нас прізвища. — То як же так? — Ім’я годиться тільки тим, котрі існують. — А ви? — Ми всі однаково щасливі! — А Йорик — божевільний? — Ні. Щасливий. Щасливий? Так? А я кретина грав. — То що тебе дивує? Хай кретин, розумний, геніальний чи щасливий або нещасний — то пусті слова, що правлять для розрізнення та й тільки. А тут немає родових одмін. Бо кожен з нас — актор обо глядач А це одне і те ж. Бо глядачеві так само треба грати глядача, І то — захопленого. А наймення У нас нема свого. Нині — Йорик, а завтра вже ніхто. Чекай на роль, якою і почнеш найменуватись, допоки скону. Раз єдиний — Йорик, а все життя — ніхто. Ні тобі виду, ні імені. А грай чуже занудне нашіптане життя — самі повтори. Так живучи у ролі аж до смерті, вивчай слова забуті: боротьба, народ, любов, несамовитість, зрада, порядність, чесність… Так багато слів ті предки повигадували. Боже — життя на гріш, а так багато слів: І всі вони чужі і незнайомі. Скажімо, нас назвали будівничі, а що то — будівничі — не питай. — Ви щось будуете? — А що то — будувати? Так звуть вас — будівничі, от і вже. А нам до того байдуже. Хіба тобі не все одно, що справжній Йорик був зовсім, може, і не Йорик. Навіть напевне ні, раз так його зовуть. Ти пам’ятаєш? Гамлетові в руки попав лиш череп — ні очей, ні губ, ні носа ані вух — зотлів геть чисто, ось так, як ми. То можеш називатись як заманеться. Тут усе одно: герой, актор, глядач, суфлер і автор — усі живуть одне чуже життя: удень — вистава, все одна й та сама, хоч завше невідома, бо ждання то теж актор, що грає сподівання І вміє виінакшувати світ. А уночі — те ж саме. Лицедій вже звик до спокою. Допіру смеркне — ховається під ковдру, ніби равлик у мушлю. Той, скажімо, бубонить собі під ніс якісь уривки ролі (озвучуе мовчання й мертвий жест), а той займеться реготом — відлоск летить в концертну яму. Третій спить, четвертий плаче. П’ятий — втупить очі у стелю — і мовчить, мовчить, мовчить. Ще був один — молився. Скільки знаю — він був із нас найстаршим, пережив аж трьох суфлерів (їх життя коротке). допоки не завісився. З нудьги, подейкували наші лицедії, хоча розмов про те і не було. — Чому ж? — А що балакати? Даремне плескати язиком. Ще хто почує і донесе суфлерові. Бо ми радіти зобов’язані до смерті. Це перший наш обов’язок. Колись був завітав до нас найголовніший суфлер. Велику раду він зібрав і слухав кожного. А ми стояли і хором дякували. — Ну, а той? — Дивився і розуму випитував у нас. Хто радо радість грав — того наліво, нерадо хто — направо йди. Бо грішник, хто журиться. А праведний радіє. Ото ж бо й є що так. І перегодом понурих вивезли кудись. Казали, до школи радості. Та досі жоден з них не повернувся звідти. Ну, бувай, бо завтра загадав мені суфлер демонструвати щастя три години, чотири — гнів, а решту дня — любов і відданість. То треба й відпочити. І вже залишений напризволяще, я мізкував собі, що досить рух єдиний одмінити — і тоді вже не збагнеш кінця ані початку, бо все переінакшується. Світ тримається на випадкових рухах, які його озвучують. Пітьма навпомацки у кості грала. Глухо постогнували сонні лицедії, і оком Поліфема угорі світив червоний місяць безязикий. Я ждав чогось до ранку. Ніч? Життя? Чи може, вічність проминула? Тільки нарешті, увімкнули дня рубильник і краном баштовим підняли сонце, а на склепінні неба появило двох лицедіїв, що співали дружно за жайворонів. Із лабораторій взяло росу на пробу. І вчепило рекламний щит: “Ставай-но до роботи, почався день”. До будки вліз суфлер, і п’єса почалася, не скінчившись.