Один лиш час і має совість: тече й тече, немов Дніпро. Не знаю, зло це чи добро — та загадкова невідомість вже й закінчитися спішить. І те — померти ачи жить — однаковісінько, їй богу ж однаково. Чи ти чи ні, а помремо на чужині, шукавши отчого порогу.