Довкола мене цвинтар душ на білім цвинтарі народу. Бреду в сльозах. Шукаю броду. Над вишнями літає хрущ. Весна. І сонце. І зело. Стоять сади, немов кульбаби. Сп’янілі зорі, наче краби, вп’ялися в небо. Творять тло. Свіча горить. Горить свіча — а спробуй, відшукай людину на всю велику Україну. Мигочуть тіні з-за плеча. Безмовні тіні. На лиці лиш очі і уста безгубі. Шепочуть: ми підданці згуби, і мерзлі сльози на щоці. Ми розминулися з життям. Не тим, напевне, брались шляхом і марне марим вороттям на первопуть свою.