То все не так. Бо ти не ти, І не живий. А тільки згадка минулих літ. Черед мости віків блага маленька кладка. А небо корчиться в тобі своїм надсадним загасанням, яке ти тільки звеш стражданням. Ці роки, збавлені в ганьбі,— то так судилося… . . . . . . . . . . . . . . .