Ніч блукає, наче кінь стриножений, по байраках, виярках, степах. Відпусти мене, ясновельможний: бачу Україну в тьмяних снах. Світить сонце Колими з-за взгір’я. Добрий ранок? — На добраніч, мій дивен краю. Золотаве пір’я од жар-птиці тулиться до вій. Спить кохана. Мати спить. І навзнак по вечірній зморі впавши, син міцно спить. О далеч непролазна, о розлуко, ствердла на бурштин.