1 Голова його заполонена спогадами. (Вічне перемелювання однієї істини: гримаси підлості, підлість підлості, підлість підлості підлості). Хтиво показує старечим ротом: те, що було 1968 року нової ери віддзеркалює, ніби в мертвій воді, події 1968 року перед Христом. Рухається, зазираючи в брезклу воду. Підійшов побачив збагнув збагнув підійшов побачив. Все вже збагнуте, підійшов побачив, ні греця не збагнуть. Але — стверджуватися : утверджування покійника, реанімація на рівні народження, демократія цвинтаря. Очей — не треба. Ніг — не треба. Рук — не треба. Зусилля — зайві. Зайва голова на рудиментарних плечах. Цар природи, вінець її, більшає, отже, маліє. 2 Проминання — цілюще. Одужання — самовтратою. Дозрівання — знищенням, Вивершення — божевіллям. Композиція багатьох голов, поставлених одна на одну (перша спить, друга спить, третя — спить, четверта, п’ята — до нескінченності! — спить) Верхня пантрує сон. 3 Кинеш камінь — розходяться рівні кола. Ловиш кола — тоді вони знов збігаються, утворюють подобу стисненої пружини. Виймаєш камінь — чорніє дірка сама.