Будні тут тобі про свято, а про свято — будні правлять. Хоч занадто творчу хату пильні погляди буравлять, хоч твоє зголіле серце тут обмацують руками — не зважай на те, не сердься: те одвічне, що над нами, стріли повиймає з рани і губами обцілує — адже хвиля пожадана убиваючи рятує.