На схід, на схід, на схід, на схід, на схід, на схід, на схід! Зболіле серце, як болід, в ночах лишає слід. Тепер провидь у маячні: десь Україна — там, уся — в антоновім огні, на докір всім світам. До неї ти від неї йдеш, в горбаті засвіти. Цей обрій — наче чорна креш гіркої гіркоти. До неї ти від неї йдеш, страсна до неї путь — та, на котрій і сам падеш, і друзі — теж падуть.