Арфами, арфами – золотими, голосними обізвалися гаї, самодзвонними: йде весна запашна, квітами-перлами закосичена. Думами, думами – наче море кораблями, переповнилась блакить ніжнотонними: буде бій вогневий! Сміх буде, плач буде перламутровий… Стану я, гляну я – скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон як золотий з переливами: йде весна запашна, квітами-перлами закосичена. Любая, милая, – чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. Там за нивами: ой одкрий колос вій! Сміх буде, плач буде перламутровий… 1914