Танцюють цвітно цілунять тонно в туніках білих неначе бал Нагрудять вправо одгрончить чар схитнуться вліво лелійні лі Плеснуть в долоні встремлять як лані І знов одхлинуть і стануть враз І знов потиху заледве чуті і знов поволі як той ручай На них із вікон веслує промінь І вітер майний і синій день Рояль обсипле торкнеться стін спаде на тепле збутонить стан І теж у танці на тротуарі Голодна жінка сухотить хліб І їй із вікон гуслить рояль Хоч би як віку прожить жить