Нікого так я не люблю, як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз — рев! свист! кружіння! і вже в гаю торішній лист — як чортове насіння… Або: упнеться в грузлую ріллю, піддасть вагонам волі — ух, як стремлять вони по рельсах, аж нагинаються тополі!.. Чортів вітер! Проклятий вітер! Сидить в Бенгалії Рабіндранат: нема бунтарства в нас: людина з глини.— Регоче вітер з України, вітер з України! Крізь скельця Захід мов з-за ґрат: то похід звіра, звіра чи людини? — Регоче вітер з України, вітер з України! Чортів вітер! Проклятий вітер! Він корчувату голову з Дніпра: не ждіть, пани, добра: даремна гра! Ах, нікого так я не люблю, як вітра вітровіння, його шляхи, його боління і землю, землю свою.