Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими ножами! Поглянула — скрізь тихо Чийсь труп в житах чорніє… Спросоння колосочки: Ой, радуйся Маріє! Спросоння колосочки: Побудь, побудь із нами! Спинилась божа матір Заплакала сльозами. Не місяць, і не зорі, І дніти мов не дніло. Як страшно!.. людське серце До краю обідніло.