Слово наше рідне! Ти — сьогодні зазвучало як початок, як начало, як озброєння всім видне, слово наше рідне! То ж цвілась калина, червоніла, достигала, всьому світу заявляла: я — країна Україна — на горі калина! А Вкраїни ж мова — мов те сонце дзвінкотюче, мов те золото котюче, вся і давність, і обнова — українська мова. Гарне ж ти на вроду! Бо ти єсть не всепрощення: ти в боях пройшло хрещення — слово мужнього народу, що не дрогне зроду. Ми в тобі знаходим: блиски гроз і цвіт задуми, пісні дзвін, моральність думи, ми в похід з тобою ходим — все в тобі знаходим. Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі пречудесно пречудово — розцвітай же, слово! Хай ізнов калина червоніє, достигає, всьому світу заявляє: я — країна Україна — на горі калина!